Я – європеєць

З кожним днем ми розвиваємося, стаємо мудрішими, дорослішими. Разом з нами розвивається й наша держава, наша квітуча Україна. І, говорячи про розвиток, ми не обов’язково маємо на увазі зміну кордонів різних держав чи геополітичну систему світу. Передусім ми говоримо про світогляд звичайних людей. У 2013 році ми стали свідками великої світоглядної революції. Революції, яка не залишила байдужим нікого, революції, яка назавжди залишиться в наших серцях. Усім відомо, що причиною Євромайдану стала протидія політичного керівництва України курсу на євроінтеграцію. Звісно, український народ виступив проти дій уряду, оскільки наша держава завжди хотіла підтримувати торговельні, соціальні, економічні зв’язки з народами Європи. Революція Гідності змусила нас замислитися над нашими бажаннями, прагненнями. Спонукала нас, українців, відчути себе єдиною, сильною нацією, яка може відверто сказати: «Україна – це Європа! Я – європеєць!».

З давніх часів український народ мріяв про вільну, незалежну країну. Найбільш яскравим фактом сучасної історії є подія 1991 року, коли люди заявили про свою волю самостійно вирішувати долю Батьківщини, будувати сильну, соборну країну. Проте й зараз настав той час, коли Україна потребує нашої підтримки, турботи. І знову ми маємо стати на захист нашої єдиної держави. Ми вже зробили свій вибір: як і інші народи Європи, ми хочемо власної свободи, а не одвічного рабства.

Втім, треба ретельно розібратися, що саме ми вкладаємо у вислів: «Ми – європейці!» Хіба можна вважати себе європейцями лише через географічне розташування? Хіба може називати себе європейцем людина, яка нещодавно ототожнювала себе із росіянами? Бути європейцем – це не подарунок долі, який ми отримуємо в дитинстві, народившись на теренах певної держави. Бути європейцем означає бути свідомим, сучасним, вірним своїй країні. Усі ми європейці завдяки національному самоусвідомленню, прогресивності, патріотизму. Проте, не треба думати, що ми забули шевченківське: «…свого не цурайтесь». Ми, навіть будучи європейською нацією, завжди пам’ятатимемо про свої національні ідеали. Завжди українці будуть пишатися власною країною.

Але повернімося до Європи. Замало просто галасувати на кожній вулиці, що ми – європейці. Треба це усвідомлювати, відчувати. Нам треба навчитися думати, як європейці, шанувати свою державу, мову, свій народ. Ми повинні свідомо ставитися до природи, до світу, який нас оточує. Бережливе ставлення до природних багатств нашої країни, виховання в собі та нащадках адекватної екологічної поведінки – от основні елементи європейського світогляду.

Я — європеєць, адже я вірю, що конфлікти мають вирішуватися мирним шляхом. Я не підтримую воєнні дії, злочинність і жорстокість у будь-яких проявах. Я прагну жити в гармонії зі світом.

Не повинні ми забувати і про освіту. Я вважаю, що тільки освічена людина здатна відповідально ставитися до своїх обов’язків, чітко знати свої права та бути готовою за них боротися. Щодня ми повинні удосконалювати себе, розвиватися, вивчати мову. Не треба цих безглуздих відмовок: «не маю часу», «погано викладають», «курси далеко від дому». Треба хотіти навчатися, не стояти на місці, самовдосконалюватися.

Я вірю, що недалеко той час, коли наша країна стане справжньою європейською державою. Треба лише зробити правильний вибір і починати з себе.

Я ціную своїх предків. Я люблю та поважаю своїх батьків та друзів. Я хвилююся за наше майбутнє. Я піклуюся про нашу землю. Я хочу діяти на благо України. Я хочу, щоб моя країна була вільною та незалежною. Я хочу жити у сучасній, розвинутій країні.

То чи я європеєць? Так, я – європеєць!